Гамелан за легонгом

Що таке гамелан

Гамелан — це традиційна ансамблева музика яванців, сунданців і балійців, що складається переважно з ударних інструментів. Найпоширеніші інструменти — металофони, на яких грають молоточками, та набір ручних барабанів під назвою кенданг, що тримають ритм. Балійський танець тісно пов'язаний із ним: рухи слідують за ритмами гамелану, причому обличчя, очі, руки, стегна й стопи кожен відтворюють окремий шар звучання.

Власний оркестр легонгу

Старовинний придворний гамелан семар пегулінган датується приблизно XVII століттям і звучить солодше й стриманіше, ніж відоміший стиль кебʼяр. Семар — бог кохання, і колись ансамбль грав поблизу спальних покоїв палацу. Його близький родич, гамелан пелегонган, замінює мелодійний інструмент на пару гендерів і виконує музику для танців, відомих як легонг. В індонезійській статті про легонг семар пагулінган прямо названо його акомпанементом. У внутрішньому дворі прислухайтеся до того солодшого тону крізь ритм барабанів.

Чому сяє бронза

Балійські інструменти гамелану створюють парами, налаштованими з невеликою різницею. Коли на них грають разом, виникають інтерференційні биття, які балійці сприймають як ombak — хвилю. Один інструмент із кожної пари, трохи вищий, уявляють як вдих, а інший — як видих. Саме тому балійський оркестр ніби пульсує навіть на витриманій ноті, і саме тому звук у перших рядах відчувається фізично, а не просто гучно.

Взаємопов'язані деталі

Балійський гамелан славиться котеканом — взаємопереплетеними візерунками, у яких швидка мелодія розподіляється між двома виконавцями. Одна партія, полос, припадає переважно на сильну долю; інша, сангсіх, — переважно на слабку. Разом вони звучать як єдина неможлива лінія. Кожна пара цих металофонів, що зветься ґанґса, поділена на дві партії, що дає змогу відтворювати надзвичайно швидкі та складні візерунки. Виконавець ударяє по пластині молоточком однією рукою й приглушує її іншою, тож кожна нота чисто згасає, щойно лунає наступна. Стежте за молоточками — і побачите, як мелодія переходить туди й назад між парними інструментами.

Як кеб'яр змінив легонг

Ґонґ кебяр, чия назва означає «спалахнути» або «розкритися», вперше був задокументований на півночі Балі на початку 1900-х років, а його перший публічний виступ відбувся в грудні 1915 року на конкурсі в Джаґараґі. Його раптові зміни темпу та гучності захопили острів. В індонезійській статті про легонґ зазначається, що стародавній придворний танець втратив популярність на початку XX століття на користь кебяру, а робота над його відродженням розпочалася наприкінці 1960-х років.

Гамелан за межами палацу

Оркестр, який ви чуєте в палаці, — це не лише сценічний інструмент. Гамлен гонг кеб'яр став невід'ємною частиною сучасних балійських індуїстських церемоній: він обов'язковий для одалан — щорічних святкувань дня народження храмів — та для великих свят, де супроводжує священні танці, а також звучить на весіллях. Поблизу Убуду гамлен, який долинає з храмового подвір'я пообіді, зазвичай є сільським ансамблем за роботою, а не виставою для відвідувачів. Вечір у палаці дарує вам місце та сцену; сама ж музика належить балійському життю далеко за його межами.

Як слухати у внутрішньому дворі

Сідайте так, щоб бачити і танцівників, і музикантів, адже в балійському танці рух тісно пов'язаний з ритмами гамелану. Зверніть увагу, коли музика стихає до кількох інструментів і очі танцівника беруть гору, а потім наростає, коли віяла різко закриваються. Гамелан гучний поблизу сцени. Якщо ви хочете відчути мерехтіння парних інструментів, а не всю силу гонгів, місце за кілька рядів далі — кращий вибір, щоб це почути.

Читати далі: Легонг чи кечак в Убуді?